добровільна армія

1. n

1) добровільна праця; добровільний акт

2) прихильник принципу добровільності

3) соло на органі (в церковній службі)

4) довільна програма (на змаганні); номер за вибором виконавця

5) експромт, імпровізація

6) факультативний екзамен

2. adj

1) добровільний, добровольчий

2) що має свободу волі; що користується свободою вибору

3) свідомий, навмисний, умисний

4) довільний

5) що підтримує принцип добровільності (служби в армії)

6) що обстоює принцип відокремлення церкви і школи від держави

7) неоплачуваний, безоплатний (про працю); громадський, добровільний; благодійний

8) що утримується на добровільні внески (на приватні кошти)

9) стихійний, спонтанний; що виникає несподівано

10) що бажає (готовий) (щось зробити)

11) дикорослий

* * *

1) добровільна робота; добровільний акт

2) прихильник принципу добровільності [див. voluntaryism ]

3) соло на органі (до, під ч.ас або після церковної служби)

4) вільна програма ( на змаганнях); номер за вибором виконавця; експромт, імпровізація

5) факультативний екзамен

6) = volunteer 1

1) добровільний; voluntary confession добровільне зізнання; voluntary contributions добровільні внески; voluntary enlistment військ. добровільне зарахування на воєнну службу; voluntary jurisdiction юр. добровільна підсудність; voluntary settlement юр. полюбовна згода

2) маючий свободу волі; той, що користується свободою вибору; man is a voluntary agent людина має свободу волі; he was а voluntary agent in the matter в цьому питанні він діяв за власною волею; he was not a voluntary agent у нього не було вибору

3) свідомий, навмисний; voluntary manslaughter навмисне вбивство; voluntary discipline свідома дисципліна

4) спец. довільний; voluntary movement фізіол. довільний рух; voluntary muscle анат. м’яз, що довільно скорочується; voluntary exercises спорт, довільні вправи

5) неоплачуваний, безоплатний ( про працю); суспільний, добровільний; благодійний; voluntary worker людина, що виконує роботу без оплати; суспільний робітник; voluntary assistants /helpers/громадські представники, добровільні помічники (в школі, лікарні); voluntary society суспільна або благодійна організація; добровільне суспільство; юр. безплатно; без зустрічного задоволення; voluntary conveyance передача прав без зустрічного задоволення; voluntary grantee особа, якій безплатно передається право на що-небудь

6) що утримується на благодійні внески, на приватні кошти; voluntary schools [hospitals] школи [лікарні], що утримуються на кошти приватної благодійності; churches церкви, відділені від держави на кошти віруючих

7) стихійний, спонтанний; невимушений

1. n

1) доброволець, волонтер

2) людина, що добровільно йде на щось

3) людина, що безплатно виконує певну роботу (благодійну тощо)

4) юр. особа, що добровільно укладає угоду

5) особа, якій передається майно безплатно

2. adj

1) добровільний, добровольчий

2) громадський, безоплатний, благодійний

3) с.г. самосійний

3. v

1) пропонувати (свою допомогу тощо)

2) зробити зі своєї ініціативи

3) вступити добровольцем (волонтером) (до армії)

* * *

1) доброволец, волонтер; Volunteers of America «Американські добровольці» ( організація типу Армії спасіння); мисливець, людина, що добровільно йде на що-небудь; людина, що добровільно бере на себе щось; to call for volunteers визивати бажаючих; юр. людина, що веде чужі справи без доручення

2) людина, щобезплатно виконує якусь роботу (суспільну, благодійну); = громадський працівник; суспільна робітниця

3) юр. особа, що укладає угоду за власним бажанням; особа, що володіє правовим титулом в силу акту передачі без зустрічного задоволення

4) (V.) сл. «доброволець» (ж.артівливе прізвисько ж.ителя або народженого в штаті Теннессі); теннессієць

1) добровольчий; volunteer army добровольча армія; volunteer battalion батальйон добровольців

2) добровільний, безплатний, неоплачуваний ( про працю); благодійний; volunteer activities to help the handicapped добровільна допомога інвалідам

3) с.-г. самопосівний; volunteer plant самопосів

1) доброволец, волонтер; Volunteers of America «Американські добровольці» ( організація типу Армії спасіння); мисливець, людина, що добровільно йде на що-небудь; людина, що добровільно бере на себе щось; to call for volunteers визивати бажаючих; юр. людина, що веде чужі справи без доручення

2) людина, щобезплатно виконує якусь роботу (суспільну, благодійну); = громадський працівник; суспільна робітниця

3) юр. особа, що укладає угоду за власним бажанням; особа, що володіє правовим титулом в силу акту передачі без зустрічного задоволення

4) (V.) сл. «доброволець» (ж.артівливе прізвисько ж.ителя або народженого в штаті Теннессі); теннессієць

1) добровольчий; volunteer army добровольча армія; volunteer battalion батальйон добровольців

2) добровільний, безплатний, неоплачуваний ( про працю); благодійний; volunteer activities to help the handicapped добровільна допомога інвалідам

3) с.-г. самопосівний; volunteer plant самопосів

добровільна служба (в армії)

* * *

ДЕРЖАВА - відповідним чином організована суспільна структура, здатна здійснювати найвищий контроль над деякими аспектами поведінки людей на певній території з метою підтримувати лад у даному суспільстві. Доки поведінка та взаємини людей у спільноті регулювалися звичаями, не існувало й особливої установи, яка б їх спрямовувала та контролювала (хоча можливо віднайти у найдавніших суспільствах деякі протодержавні утворення). Найважливіші ознаки Д. полягають у наступному. По-перше, держава контролює поведінку людей у межах державних кордонів: те, які саме аспекти поведінки вона контролює, залежить від особливостей самої держави. По-друге, щоб здійснювати управління, ця суспільна установа повинна володіти владою. Оскільки у багатьох випадках здатність регулювати поведінку людей неможливо реалізувати без застосування примусу, то наявність апарату примусу характерна для будь-якої держави. Третя ознака Д. - це всеосяжність державної влади: тобто йдеться про владу над усіма людьми, що населяють певну територію (а не про владу однієї людини над іншою чи владу окремої людини чи групи осіб над іншою групою осіб). Четверта ознака полягає у тому, що державна влада є найвищою, або суверенною. Проте цією останньою ознакою не володіють повною мірою різного роду залежні державні утворення (колоніальні адміністрації, домініони, протекторати, суб'єкти конфедеративних чи союзних утворень і т.п.). Відмова сучасних держав від частини свого суверенітету може бути наслідком добровільного визнання цими державами певних повноважень наддержавних міжнародних установ. У зв'язку з тим, що державна влада є суверенною та неподільною на даній території, Д. прагне захищати себе від зовнішніх втручань, спрямованих проти суверенітету (від завоювання тощо). Отже, держава повинна володіти силою, здатною захищати суверенітет - мати армію. Визначення різновидів Д. (типологія Д.) - традиційна тема політичної філософії. До класичних (Платон - Аристотель) належить поділ на типи державного управління у залежності від кількості осіб, які зосереджують в своїх руках повноту влади. Це т. зв. тричленний поділ: один, кілька (група), всі (народ). Застосування додаткової ознаки - законні та незаконні види правління - дало змогу перетворити цей поділ у шестичленний (законні: монархія, аристократія, демократія; незаконні: тиранія, олігархія, охлократія) І. сторичний досвід показує багато різноманітних модифікацій кожного із цих шести типів. XX ст. дало підставу поділяти держави на демократичні (див. демократія) і тоталітарні. У залежності від будови (структури), сучасні Д. поділяють на унітарні, федеративні та конфедеративні. За етнонаціональною ознакою Д. поділяють на над етнічні (багатоетнічні), національні та багатонаціональні.